- дзвенючий
- —————————————————————————————дзвеню́чийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
дзвенючий — дзвеня/чий, а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дзвеніти 1) … Український тлумачний словник
дзвенячий — див. дзвенючий … Український тлумачний словник
дзвінкий — 1) (про звук, голос, сміх тощо який звучить високо, чітко й сильно), дзвенячий, дзвенючий, металевий, голосистий; срібля[и]стий, срібний, кришталевий (мелодійний, чистого звучання) Пор. голосний 1) 2) (який видає чисті, сильні звуки),… … Словник синонімів української мови